Низковольтні комплектні пристрої

Низьковольтні комплектні пристрої – це спеціалізований напрямок автоматики. Його головне завдання – розподілити електричну енергію, правильно направити її та захистити обладнання, яке її споживає. Комплекси встановлюються на підстанціях та станціях, і повинні відповідати низці вимог, оскільки відповідають за безпеку та надійність усієї мережі. Низьковольтний комплектний пристрій має:

  • Відповідати всім технічним вимогам, зазначеним у заявці – проекту, схемі та комплектації;
  • Бути повністю безпека в той час, коли вона експлуатується;
  • Мати високу надійність;
  • Створюватися із спеціалізованих, високоякісних матеріалів;
  • Відповідати ГОСТам та нормативним вимогам.

Низьковольтне обладнання контролює процес управління постачанням енергією, промислову автоматизацію, проводить операції з низкою великих об’єктів. Воно бере участь у багатьох електротехнічних динамічних структур.

Низьковольтні пристрої можуть складатися з різних компонентів, все залежить від того, як вони будуть використані та що важливо для конкретної установки. Найчастіше до складу входить запобіжник, контактор, пускач, автоматичний вимикач – або модульний або блоковий. Для роз’єднань та неавтоматичних комутацій використовують рубильник, а щоб підключити лічильник або вимірювальний прилад, необхідний силовий трансформатор струму.

У сучасних пристроях є сигналізація. Вона може бути звукова, світлова чи електрична. Щоб пристрій взаємодіяло з оператором, його оснащують спеціальними елементами управління. А електрична або механічна взаємодія може здійснюватися за допомогою таких елементів:

  • Кабелів та проводів;
  • Шинних ізоляторів;
  • Клемних колодок;
  • Сальников гермовводів;
  • Електротехнічні шини та інші.

Як класифікувати обладнання

Для цього потрібно виділити кілька конкретних факторів. Силова конструкція та її тип – вона може бути відкрита, захищена, шафова, ящикова чи пультова. Велике значення має і місце, де буде експлуатуватися пристрій: зовні або всередині, чи переміщатиметься він або працює стаціонарно.

ДСТУ регламентують ступеня захисту, на вибір яких впливають зовнішні фактори та механічні зіткнення. Усі вони вказані у нормативному документі. Конструкції також по-різному вмонтовуються.

Що потрібно знати під час вибору реле струму

Реле контролю напруги – важливий елемент всієї системи, він відключає ланцюги, що захищаються, якщо перевищується допустима величина струму. З його допомогою можна убезпечити ланцюг, джерело живлення, уберегти схему від коротких замикань чи перевантажень. Використовується в різних випадках, у тому числі і за одночасної роботи низки споживачів, через що може перевантажитися вся мережа.

Головне завдання спрацьовування реле – відключення пошкоджених ділянок, причому без впливу цього моменту на роботу решти системи. Найпоширеніші запобіжники – струмові, вони не дають негативно позначитися на всій мережі стрибка напруги вище за встановлену норму. Є реле мінімального струму, які навпаки реагують на несподіване зниження струмових показників з електромережі. Для струмових контролерів характерний послідовний тип включення, для реле напруги – паралельний ланцюг, що захищається. Види контролерів:

  1. Первинний – вбудовується безпосередньо у приводах вимикачів.
  2. Вторинний – встановлюється за допомогою трансформаторів струму.
  3. Електромагнітний.
  4. Тепловий.
  5. Індукційний.
  6. Реле струму, що має зворотну послідовність.
  7. Контролери, орієнтовані на інтегральні мікросхеми.

Відображаються усі з 11 результатів